Видалення кісти гайморової пазухи

endoscopichna-hirurgiya

Хірургічне видалення кісти гайморової пазухи

Кіста гайморової пазухи – доброякісне утворення в носовій порожнині з еластичними стінками та заповнене рідиною. Кіста – не онкологічне захворювання, тому не переростає в злоякісну пухлину. Симптоми залежать від її розмірів, розташування та можуть супроводжуватися погіршенням загального самопочуття, частими головними болями, утрудненням носового дихання, а може взагалі не спостерігатися ніякого дискомфорту.

Якщо ви зіткнулися з такими симптомами, звертайтеся в клініку RUTKAS MD CLINIC. Наші спеціалісти проведуть детальне обстеження та підберуть найдієвішу методику лікування, яка підійде саме вам.

Причини розвитку кістозних утворень верхньощелепної пазухи

Кіста в гайморових пазухах може виникати внаслідок різних факторів, зокрема:

вроджені аномалії;
викривлена носова перегородка;
хронічні або часто повторювані синусити;
стоматологічні проблеми;

Як діагностувати кісту гайморової пазухи

Прояви захворювання залежать від розмірів кісти та її розташування. Часто, поки розмір утворення не досягне приблизно 50% просвіту пазухи, хвороба може протікати безсимптомно, не причиняючи дискомфорт. На наявність кісти можуть вказувати такі симптоми:

неприємні, больові відчуття у верхній частині щелепи, що віддають в лоб, щоки, очі;
часті головні болі;
закладеність носа: спостерігається зі сторони, з якої знаходиться кіста;
слизові виділення з носової порожнини або їх стікання по задній стінці носоглотки;
регулярні гнійні гайморити;
посилення больових відчуттів при зануренні на глибину (з цим зачасту стикаються плавці).

Наслідками не прооперованої кісти можуть бути: часті головні болі, підвищена втомлюваність, зниження фізичної і розумової активності, порушення зору, хронічні риніти і синусити. Важливо не затягувати, не займатися самолікуванням і звертатися до спеціалістів за медичною допомогою.

Види кіст придаткових пазух носа

Кіста верхньощелепної пазухи утворюється на одній із її стінок та може частково або повністю закрити її просвіт. Кісти, в залежності від етіології, є наступних видів:

Одонтогенна: утворення є наслідком неправильного стоматологічного лікування кореневих зубів верхньої щелепи. Виділяють фолікулярні (притаманні дітям дошкільного віку) та радикулярні (виникають у людей будь-якого віку) одонтогенні кісти. Така кіста через кісткову щелепну тканину може проростати в пазуху носа.
Ретенційна: утворюється через застій слизу в видільних залозах.
Хибна: причина виникнення не досліджена. Частіше хибні кісти з’являються у чоловіків. Причинами їх появи можуть бути алергічні реакції та інфекційні захворювання в запущеній формі;
Вроджена: виникає через аномалії в розвитку слизової і твердих тканин.

Показання і протипоказання до видалення кісти

Лікування кісти гайморових пазухи неможливе за допомогою консервативних методів, оскільки вона не може розсмоктатися під впливом медпрепаратів. Позбутися від кістозного утворення можливо тільки за допомогою хірургічного методу.

Основні показання до проведення операції

постійні головні болі;
гнійні виділення з носа;
розпираючі болі в ділянці проекції пазухи;
набряклість з одного боку обличчя;
відчуття закладеності носа;
утруднене дихання;

Етапи проведення операції з видалення кісти пазухи носа

Для діагностування кісти в гайморовій пазусі необхідно звернутися в медичний заклад. Під час першої консультації отоларингологом буде проведена діагностика та призначено аналізи, необхідні для проведення ЛОР-операції. Кісту в пазусі носа можна виявити за допомогою комп’ютерної томографії, магнітно-резонансного дослідження, рентгенографії, УЗД, пункції гайморових пазух. При проведенні процедури проколювання з’являється секрет жовтого кольору, що свідчить про наявність утворення.

Виконуватися хірургічне втручання може двома способами: класична хірургічна процедура, яка є більш травматичною; операція із застосуванням ендоскопу – ендоскопічна гайморотомія, яка на сьогодні є прогресивним малоінвазивним методом видалення кіст. В клініці РУТКАС МД КЛІНІК ми використовуємо ендоскопічне обладнання, що дає змогу провести процедуру з мінімальними больовими відчуттями, відсутністю шрамів та зменшеним періодом відновлення.

Операція триває близько години, протягом доби пацієнт знаходиться в стаціонарному відділенні під наглядом медперсоналу, а весь реабілітаційний період займає не більше 10-14 днів.

Автор: Руткас Олександр Анатолійович